Зміст



Передмова до англійського та українського перекладів

Меморіальна книга Мізоча, Книга Ізкор, була опублікована в 1960 році в пам'ять про 1700 єврейських мешканців цього міста, які загинули під час Голокосту. Книга є літературним меморіалом, який документує життя, що зникло в незбагненному жаху під час варварського масового вбивства громади 12 жовтня 1942 року. Координаторами оригінального видання були Ашер Бен-Оні та його земляки, колишні мешканці Мізоча в Ізраїлі, товариство взаємодопомоги людей, які мали спільне коріння в рідному місті. Щоб укласти цю книгу, редактори звернулися до тих, хто народився і виріс в Мізочі та емігрував у безпечне місце за десятиліття до війни, а також до небагатьох євреїв із цього міста, які залишилися в ньому та вижили.

Коли книга була опублікована у 1960 році, редактори звернулися до читачів: «Пам'ятайте! Нехай образи дорогоцінних імен тих, хто вашої плоті та крові, пройдуть перед очима вашої душі. Вони повернуться і будуть жити перед вами, а спогади про них залишаться у вашому серці».

Я дізнався про існування цієї книги з надією, сподіваючись почути про своє сімейне коріння та місце, де виросли мої дідусі та бабусі, а також з величезним і непереборним трепотом щодо жахливої долі їхніх братів і сестер, племінниць, племінників і двоюрідних братів та сестер. Оскільки оригінальна книга була опублікована на івриті та їдиш, переклад матеріалу став необхідністю для мене, моїх родичів та інших людей в англомовному світі, які прагнуть зрозуміти цю багату та важку спадщину.

Дві дуже дивовижні речі відбулися під час перекладу меморіальної книги Мізоча, і кожна по-своєму надає нового життя та актуальності втраченій єврейській громаді Мізоча. По-перше, замість того, щоб збирати кошти та наймати професійного перекладача, як це було зроблено для інших книг Ізкор, я звернувся до викладачів мов і студентів університетів по всій території Сполучених Штатів, і результат був приголомшливим. Прагнення цих молодих людей зануритися в розповіді оригінальних авторів стало свідченням їхньої любові до цієї роботи. Перекладаючи, вони подумки ходили вулицями і полями Мізоча, об'єднувалися в молодіжні групи, ховалися в лісах і були свідками незбагненної трагедії.

Разом зі своїми викладачами студенти вивіряли кожне слово перекладу, щоб воно відповідало оригінальному тексту та було зрозумілим в сучасному англійському тексті. Відділені чотирма поколіннями, ці молоді люди налагодили глибокий зв'язок з авторами, яких вони перекладали. Ці перекладачі тепер є частиною історії і будуть носіями цієї історії протягом свого життя. Я прошу вибачення у всіх них за безсонні ночі, коли вони відтворювали ці історії, але це наш спільний тягар і обов'язок пам'ятати, і я кажу їм: ви всі тепер також мешканці Мізоча.

По-друге, іншою несподіваною частиною цієї подорожі є історія, яку мої дідусі і бабусі ніколи не могли б собі уявити, історія про те, як Україна змінилася за десятиріччя після Шоа. За життя моїх дідів і бабусь Мізоч був частиною Російської імперії, потім Польщі, а після війни – України. Але вони ніколи не вважали себе ні росіянами, ні поляками, ні українцями. У цих етноцентричних координатах мої дідусі і бабусі були – перш за все – євреями. Мої дідусі і бабусі ніколи не могли б уявити багатонаціональну демократію в Україні, не кажучи вже про таку, яка обрала єврея своїм президентом.

У міру того, як меморіальна книга Мізоча була перекладена англійською мовою, вона також перекладалася українською мовою. Професор історії Роман Михальчук з Рівненського державного гуманітарного університету передає вітання з Мізоча, він зробив збереження та розуміння втраченої єврейської громади Мізоча пристрасною метою своєї кар'єри. Разом зі своїм колегою, професором мов Дмитром Аладьком, різноманітні матеріали, включно з моєю власною сімейною історією, було перекладено українською мовою для використання в програмах з виховання толерантності та боротьби з антисемітизмом, ксенофобією та расизмом. Їхня праця підкреслює зміни в сучасній Україні, появу незалежної багатонаціональної демократії.

Зараз ви читаєте цю книгу, і я хочу поділитися уривком, який пам'ятаю з дитинства, уривком із Пасхальної Агади. В Агаді сказано: «У кожному поколінні кожна людина повинна дивитися всередину себе так, ніби вона особисто була серед тих, хто вийшов з Єгипту». Так само я прошу читачів цієї Книги Ізкор сприйняти цю книгу так, ніби вони особисто були частиною цієї трагедії. Це наша історія. Агада також навчає: «З кожною епохою поняття свободи стає все ширшим, розширюючи горизонти для кращого та більш етичного життя, і кожне покоління зобов'язане робити свій внесок у це зростання, інакше ідеали людства стають застійними та нерухомими». У той час як автори цих розповідей справедливо засуджують жахливі злочини багатьох своїх сусідів під час Голокосту, було б великою помилкою приписувати слабкості та гріхи цих предків комусь із тих, хто живе сьогодні.

Нехай ця оповідь про Мізоч навчить нас усіх, і ми знайдемо сили боротися з тиранією та захищати покірних і беззахисних в наш час. Ніколи знову.

 

Слова вдячності

З глибокою вдячністю я дякую професорам і студентам за їх відданість у перекладі цих матеріалів для англомовних читачів. Їхня участь в цьому проекті була для мене джерелом натхненням, і я завжди буду вдячний за можливість бачити історію Мізоча, увіковічену їхньою працею та пронесену ще одним поколінням у своїх серцях:

Професор Оріан Закай, Університет Джорджа Вашингтона, Вашингтон, студенти – Корі Фойєр і Йонатан Альтман-Шафер.

Професор Іцик Готтесман, Університет штату Техас в Остіні, студент – Клер Педжетт.

Професор Наомі Соколофф, Університет штату Вашингтон, Сіетл, студенти – Ніда Кіалі, Ейден Харель Брюер, Калеб Білодо, Ноа Ецион, Офір Горовіц, Адам Ламб, Гейбріель Купер, Шира Зур, Йона Сільверстейн і професор Хадар Хаззам-Горовіц. Також щира подяка професору Ору Роговіну з Університету Бакнелла за його підтримку команди Університету штату Вашингтон.

Даніель Шварц, Єврейська денна школа в Денвері, студенти – Айзек Маковскі, Джошуа Метцель і Семюел Ротенберг.

В Україні я щиро дякую професору Рівненського державного гуманітарного університету Роману Михальчуку за його візію запропонувати переклад цієї книги українською мовою, а також за його невпинні зусилля в боротьбі з антисемітизмом, ксенофобією та расизмом. Своєю професійною та гуманітарною діяльністю він зберігає пам'ять про єврейську громаду.

З величезною вдячністю я дякую професору Рівненського державного гуманітарного університету Дмитру Аладьку за його професійну майстерність і відданість перекладу україномовної версії. Значна частина його роботи відбувалася в той самий час, коли Росія почала свій жорстокий напад на Україну. Його листи на мою електронну пошту з перекладеними розділами також містили розповіді про ракетні обстріли в Рівному, описи загибелі й руйнувань в регіоні та історії щоденних повітряних тривог. Я уявляю, як він перекладав протягом нескінченних годин в бомбосховищі, вдивляючись в екран свого ноутбука. Я також дякую йому за дружбу та думки про сучасну Україну.

Ця робота не була б можливою без підтримки організації JewishGen. Ця неприбуткова організація забезпечує базу для перекладу книг Ізкор, інфраструктуру для розміщення матеріалів в інтернеті, а нещодавно додала програму для перетворення інформації в друковані книги.

Я щиро дякую Ленсу Акерфельду, директору Yizkor Book, за його керівництво, яке дозволило завершити цей проект. Завдяки співпраці з волонтерами JewishGen Максом Дж. Хеффлером і Джейсоном Холлгартеном усі документи в цій книзі були належним чином відформатовані для публікації в інтернеті. Також дякую Сондрі Еттлінгер за копіювання фотографій оригінальної книги, що дозволило додати їх до онлайн проекту.

Я також висловлюю свою вдячність тим працівникам та волонтерам JewishGen, хто займався перекладом до того, як я взяв на себе відповідальність бути координатором проекту. Іохаведа Клаузнер виконала переклад «Змісту», Натен Гейбріель переклав підписи до фотографій та «Перелік фотографій», Беріл Бейлсон переклала списки мучеників гетто Мізоча і Дерманя, а коли я помітив прізвище свого дідуся в підписах до фотографій, Іцхок Цві Маргаретен люб'язно переклав уривок про родину дядька мого діда.

 

Додаткова інформація

Читачів, які цікавляться додатковою інформацією про єврейську громаду Мізоча, зацікавить веб-сайт JewishGen KehilaLinks https://kehilalinks.jewishgen.org/Mizoch/, де розміщено декілька додаткових сімейних історій, які не були опубліковані в оригінальній Книзі Ізкор.

Список жертв, включений у цей переклад, взято з оригіналу Книги Ізкор. З 1960 року додаткові свідчення були додані та зібрані в Яд Вашем, Всесвітньому центрі пам'яті жертв Голокосту. Центральну базу даних імен жертв Шоа можна знайти за адресою https://yvng.yadvashem.org/, де користувач може ввести назву міста Мізоч, щоб переглянути оновлений список записів.

Лоуренс Браун
Вашингтон.
Серпень 2022 р.

 

Зміст


This material is made available by JewishGen, Inc. and the Yizkor Book Project for the purpose of
fulfilling our mission of disseminating information about the Holocaust and destroyed Jewish communities.
This material may not be copied, sold or bartered without JewishGen, Inc.'s permission. Rights may be reserved by the copyright holder.


JewishGen, Inc. makes no representations regarding the accuracy of the translation. The reader may wish to refer to the original material for verification.
JewishGen is not responsible for inaccuracies or omissions in the original work and cannot rewrite or edit the text to correct inaccuracies and/or omissions.
Our mission is to produce a translation of the original work and we cannot verify the accuracy of statements or alter facts cited.

  Мізоч, Україна     Yizkor Book Project     JewishGen Home Page


Yizkor Book Director, Lance Ackerfeld
This web page created by Lance Ackerfeld

Copyright © 1999-2022 by JewishGen, Inc.
Updated 29 Sep 2022 by JH